Історія України

"Придністров'я".

Після розпаду Російської імперії територію між Дністром і Прутом, відому під історичною назвою Басарабія або (Бессарабія) прилучили до Румунії. У 1924 р. на лівому березі Дністра, з дальнім політичним прицілом, відкраяно частину України і раптом проголошено утвердження Молдавської автономної СРР у складі УСРР. Молдавани в автономії становили ЗО відсотків. Тепер ця територія відома під назвою "Придністров'я". У 1940 p. CPCP змусив Румунію зректися Бессарабії, і автономія перетворилася в Молдавську РСР. Відбулося, таким чином, "возз'єднання". Молдавани вважали себе віткою румунського народу і проявляли незадоволення радянською владою. Молдаван теж вирішили провчити.
На кінець 1944 р. у східноукраїнських областях, як і на молдавському Лівобережжі, відновлено всі колгоспи. Дo сільських мешканців не застосовувалася система Армійської броні, і майже всі дорослі чоловіки перебували на війні. Як тепер стало відомо, Україна зазнала найбільших втрат з усіх країн, що брали участь у Другій світовій війні, - 17 мільйонів загиблих. З фронту повернувся кожен десятий. Траплялися села, до яких не повернувся ніхто. Жінки після війни становили понад 80 відсотків працездатних колгоспників. Про якусь механізацію годі було тоді мріяти. Як тяглова сила на польових роботах широко використовувалися корови. Часто колгоспниці самі впрягалися в плуги, копали лопатами землю.
Кожен колгоспник мав примусово відпрацювати майже 250 трудоднів. Мінімум у 50 трудоднів встановлено навіть для підлітків з 12 років. За невироблення встановленого мінімуму забирали основу селянського виживання — присадибну ділянку, ще й могли посадити в тюрму. У 1945 р. по Україні було визначено в середньому на трудодень 400 г зерна, але й цього колгоспники не одержали. Селяни, по суті, працювали в колгоспі за "палички", тобто за позначку про відпрацьовані трудодні.
Україна молода: Газ. — 2000. — 16 лютого.